Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль оголосив воєнний стан 3 грудня 2024 року під час телевізійного звернення, викликавши значні потрясіння як у політичних кругах, так і серед громадськості. Він звинуватив Демократичну партію Кореї у "антидержавній діяльності", що, за його словами, загрожувала перетворенням країни на "законодавчий диктат". Це рішення стало приводом для значних протестів та політичної кризи.
За рішенням командуючого воєнним станом генерал-майора Пак Ан Су, були заборонені будь-які політичні дії, включаючи збори Національної асамблеї та місцевих законодавчих органів, а також введено цензуру засобів масової інформації. Юн наказав заарештувати декількох політичних опонентів.
Така жорстка міра викликала негайну реакцію з боку загалу та політичних сил. 4 грудня 190 законодавців зібралися в залі засідань Національної асамблеї для голосування щодо скасування воєнного стану. Незважаючи на спроби спецпідрозділу 707 заблокувати голосування, рішення було прийнято, що змусило Юна та його уряд скасувати воєнний стан.
Опозиція розпочала процедуру імпічменту президента, незважаючи на його публічного вибачення за завдані незручності. Інцидент призвів до відставок кількох високопосадовців Юна, включаючи міністра оборони Кім Йон Хьона, який зараз перебуває під слідством.
Масові протести охопили країну, зокрема біля Національної асамблеї, де тисячі людей вимагали відставки Юна. Amnesty International та інші правозахисні організації засудили оголошення воєнного стану, підкреслюючи, що воно не відповідало необхідним юридичним та конституційним критеріям.
Рішення Юна також розділило його власну партію, частина якої вимагала його відставки. Така турбулентність викликала значні небезпеки для стабільності уряду Південної Кореї та потенційно вплинула на міжнародний імідж країни. Події показали, наскільки крихкою може бути демократія, і стали нагадуванням про важливість верховенства права та захисту прав людини.