У віддалених регіонах Аляски панує особливий дух єдності та турботи завдяки ініціативі Естер Сандерлін, яка перетворила свої навички пілотування на вражаючий проект з доставки заморожених індичок сім'ям, які не мають доступу до святкових продуктів. Цю місію вона жартома назвала "індичковими бомбами" – це назва, яка вже три роки символізує простягнуту руку допомоги з небес.
Естер надихнулася почати цю традицію після особистої зустрічі з новим сусідом, який розповів, що змушений був розділити білку на декілька порцій для вечері. Це підкреслило виклики, з якими стикаються люди в ізольованих місцевостях. Після того, як Естер разом зі своїм батьком відновила перший літак, вона вирішила, що може використовувати свої навички для підтримки сусідів.
Навігація повітряним шляхом стає єдиною можливістю в період "замороження", коли наземний транспорт неможливий. Цього року Естер планує скинути близько 30-40 індичок, котрі завдяки своїй замороженості не розбиваються, а просто відскакують під час приземлення. Вона з посмішкою пояснює, що індички "просто відскакують від землі" або "котяться, як кеглі на льоду", залишаючися неушкодженими.
Крім того, Естер має амбітну мрію – розширити цю ініціативу в недержавну організацію, щоб охопити ще більше родин, що живуть поза межами звичайних шляхів. Її мета полягає в тому, щоб ніхто не був залишений поза увагою під час свят, навіть в найбільш віддалених куточках Аляски.
Естер Сандерлін – це приклад того, як сила волі та доброта можуть зробити справжні дива, навіть там, де здається, що добратися майже неможливо. Її історія нагадує нам про важливість взаємопідтримки та маленьких жестів, які здатні зігріти серця людей, що живуть далеко від цивілізації.