Щоразу, коли вирушаємо у подорож, ми стаємо чимось на кшталт мандрівників у часі. За словами Пола Теру у статті "Подорожі роблять життя довшим" для Condé Nast Traveler, навіть тиждень, проведений у мандрівках, може залишити в пам'яті більш яскравий слід, ніж роки одноманітного повсякдення. Подорожі дарують відчуття розширення часу, і це явище, на думку Теру, не обмежується лише особистим досвідом. Він наводить приклади з літератури, зокрема Торо і Лоуренса, які також описували докладні та незабутні спогади про подорожі.
Зустрічі з новими враженнями під час подорожей надають моментам вагомості, роблячи їх довшими у нашій пам'яті. У незнайомих краях ми віддаємося повільному ритму життя і накопичуємо нестандартні та незабутні враження, що сприяє такому відчуттю розширеного часу.
Теру ділиться і своїм особистим досвідом. Для нього подорожі стали не лише способом збагатити життя, вони є необхідністю, що випливає з його виховання у великій родині, неприйняття замкненості, та постійного пошуку нового. Закінчивши роботу над книгою, він часто відчуває потяг до подорожей, адже вони стали невід'ємною частиною його буття.
Зі старінням приходить нове усвідомлення цінності часу. Для Теру подорожі задовольняють природне прагнення мати більше часу, особливо в старості, адже через розширення досвіду вони дарують відчуття його більшої кількості. Філософ Артур Шопенгауер ще раніше зазначав, що час насправді тече повільніше під час подорожей.
Теру звертається і до творів Доріс Лессінг, де викладається, як деякі короткі перебування в різних місцях можуть здаватися щедрішими на враження та запам’ятовуванішими за довші періоди в інших.
У підсумку, це проникливе дослідження психологічних і філософських аспектів часу показує, як подорожі впливають на наше сприйняття його. Вони не лише збагачують та розширюють наші відчуття, а і залишають відчутний слід у нашій пам’яті, стимулюючи особистісний ріст.