Подорож між зорями вже давно зачаровує людину, але реальність така, що сучасні технології поки не дозволяють нам здійснити мрії, які ми бачимо у науковій фантастиці. Найшвидший об'єкт, створений людиною, зонд Voyager 1, рухається зі швидкістю лише 0,05% від швидкості світла. Навіть з такою швидкістю шлях до найближчої екзопланети, Проксима Центавра b, займе колосальні 7,700 років.
Щоб зробити міжзоряні подорожі досяжними, космічним апаратам потрібно досягти значної долі швидкості світла. Теоретично, рух зі швидкістю однієї десятої від швидкості світла скоротив би цю подорож до приблизно 40 років. Але це вимагає революційних технологій у сфері рухової установки.
На горизонті з'являються кілька цікавих ідей. Наприклад, ядерна енергія обіцяє нові перспективи, проте, реалізація такого проекту може зайняти ще тисячі років. Ще один перспективний напрямок – контрольований термояд, який вже 70 років досліджують учені, проте ще не вдалось досягти ефективності в отриманні енергії.
Інноваційні ідеї не зупиняються на цьому. Сонячні вітрила, які використовують потоки заряджених частинок від зірок для просування, здаються неначе зі сторінок наукової фантастики, проте їх вже тестують на практиці. Прикладом є Lightsail 2 від Planetary Society, що використовує тиск сонячного світла для руху.
Основним обмеженням залишається фізика. Багато ідей з наукової фантастики не відповідають законам фізики, що ускладнює розробку практичних рішень. Але попри все, науковці не залишають спроб дослідити нові методи руху, що одного дня можуть зробити міжзоряні подорожі реальністю.
Отже, хоч перед нами стоять значні технологічні виклики, діяльність у цій сфері триває. Від вирішення цієї загадки залежить наш потенціал для подорожей за межі Сонячної системи та відкриття нових світів.