Військовий стан у Південній Кореї

File

Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль раптово оголосив військовий стан, що викликало значний політичний резонанс у країні. У нічному зверненні він зазначив, що такі дії є необхідними через "антидержавні дії", які загрожують демократії та національній стабільності. Військовий стан мав на меті заборонити політичну діяльність і цензурувати медіа, але зіткнувся з критикою та політичними ускладненнями.

Само по собі запровадження військового стану тривало лише шість годин. У цей період озброєні військові намагалися увійти в будівлю Національної асамблеї Сеула, що призвело до напруженого протистояння. Ситуація була залагоджена завдяки рішучим діям парламентських помічників з вогнегасниками, які змусили військових відступити. В той же час Національна асамблея швидко проголосувала за скасування стану, офіційно знявши його близько 4:30 ранку під час засідання Кабінету.

Одразу після цих подій поліція Південної Кореї розпочала розслідування щодо Юна за підозрою в можливій спробі заколоту. Очільник Національного бюро розслідувань підтвердив це під час парламентської сесії, підкресливши, що на Юна може бути накладено заборону на виїзд за кордон.

Колишній міністр оборони Кім Йон Хьон, який нібито рекомендував запровадити військовий стан, був затриманий прокурорами. Голова правлячої партії "Сила народу" Хан Дон Хун закликав до тимчасового припинення конституційних повноважень Юна, побоюючись його повторних спроб впровадити військовий стан.

Опозиція, головуюча в Демократичній партії, подала спільну резолюцію щодо імпічменту Юна, назвавши його дії грубим порушенням конституції та серйозним актом заколоту. Для імпічменту потрібна дві третини голосів у 300-місцевому парламенті, однак опозиція вже близька до цієї мети, маючи 192 мандати.

Ці події викликали внутрішній конфлікт у правлячій партії. Очільник партії заявив про необхідність підготування союзників до "організованого виходу" для Юна. Таким чином, президентське рішення запровадити військовий стан викликало не лише політичну кризу, а й значну напруженість усередині партійної структури.