Ситуація в Південній Кореї в грудні 2024 року стала драматичним поворотом у сучасній історії країни. Президент Юн Сук Йоль несподівано оголосив воєнний стан, що нагадало трагічні сторінки минулого, коли Південна Корея перебувала під військовою диктатурою. Причини цього рішення стали очевидними на тлі політичної кризи — різкого падіння популярності президента та втягнення його в численні скандали.
За умовами воєнного стану Юн планував значно посилити контроль над країною: здійснити арешти політиків, що порушували заборони на протести, контролювати та придушувати ЗМІ, блокувати інтернет-ресурси та соціальні мережі, а також узяти під контроль Національну розвідувальну службу. Військові суди загрожували тим, хто порушував воєнний стан.
Особливої уваги заслуговує той факт, що молоді солдати-строковики проявили пасивний опір наказам захопити Національну асамблею, що в кінцевому підсумку сприяло відміні воєнного стану. Це рішення було прийнято асамблеєю одноголосно всього через шість годин після оголошення, що визнало дії президента незаконними.
Після відміни воєнного стану Юн опинився на межі імпічменту та звинувачень у державній зраді. Правоохоронні органи розглядають можливість заборони виїзду президента за кордон у межах розслідування, спрямованого на встановлення обставин введення воєнного стану. Крім того, колишній міністр оборони Кім Йон Хюн, який, за повідомленнями, рекомендував Юну ввести воєнний стан, був затриманий прокурорами.
Ця криза поставила на порядок денний питання про глибокі проблеми цивільно-військових відносин у Південній Кореї. Виявилося, що багато посад у цивільній обороні перебувають під впливом військових, що веде до ослаблення політичної нейтральності армії. Це ще раз підкреслило небезпеку, яку несе спадок військової диктатури, а також необхідність реформ, які б гарантували професійність діяльності збройних сил.
Події у Південній Кореї вкотре ствердили, що демократичні інститути можна захистити лише через активний опір проти антидемократичних дій. Історія показує, що зміни можуть бути досягнуті завдяки свідомим і мужнім діям громади та державних інституцій.