Дослідження, проведене австралійськими вченими, обіцяє революцію в наших уявленнях про подорожі в часі. Герман Тобар, студент Університету Квінсленду, разом із фізиком доктором Фабіо Коста розглянули нову теоретичну можливість мандрівок у часі без виникнення логічних парадоксів. Вони побудували складну математичну модель, яка вказує на можливість таких подорожей, зберігаючи водночас детермінізм та локальну свободу волі.
Традиційні уявлення про подорожі в часі завжди включали парадокси, як, наприклад, парадокс діда. Уявіть, що ви відправляєтеся в минуле, щоб зупинити пандемію COVID-19. Намагаючись ізолювати "нульового пацієнта," чи не станете ви самі тією людиною, що розповсюдить вірус? Теорія Тобара та Кости стверджує, що раніше це б викликало парадокс, проте їхня математична модель показує, що події самостійно корегуються аби зберегти логіку.
Їхня модель передбачає, що подорожі в часі можуть бути узгоджені з ідеєю свободи вибору, якщо два елементи у сценарії залишаються причинно пов’язаними. Це означає, що ми можемо свобідно діяти, але є певні обмеження, які зберігають логічний порядок подій.
Ці дослідження спрямовані на те, щоб поєднати класичну динаміку з теорією загальної відносності Ейнштейна, яка передбачає можливість існування часових петель. Важливо, що, хоча ця модель обіцяє нове розуміння теоретичних можливостей, практична реалізація залишається поки що на рівні фантастики.
Поки що, майбутнє подорожей у часі, якщо воно взагалі можливе, стикається з величезними фізичними перепонами, такими як переміщення через червоточини або виживання в умовах, які панують навколо чорних дір. Хоча ідея може бути узгоджена з припущенням Ігоря Новікова про самоконсистентність і з гіпотезою Стівена Гокінга про захист хронології, ми далекі від втілення цих теоретичних концепцій у життя. Тим часом, це дослідження додає нову, захоплюючу сторінку до наших уявлень про фізику і випробування меж людського розуміння простору-часу.